Лікування анальних тріщин у Дніпрі

Встановити діагноз за самими скаргами неможливо, адже схожим чином проявляються і деякі інші проктологічні захворювання. Опитування може дати підстави запідозрити анальну тріщину, однак для точної діагностики потрібен ретельний огляд:

• пацієнт розміщується в положенні на спині, або в колінно-ліктьовій позиції;
• проводиться інфільтраційне знеболення проблемної ділянки;

• лікар розводить сідниці стерильними серветками;
• візуально оглядає задній прохід на предмет характерних дефектів;
• за зовнішнім виглядом робить висновок, гостра це тріщина чи хронічна;
• проводить пальцеве дослідження прямої кишки, щоб впевнитись у відсутності геморою, пухлин;
• якщо тріщина локалізується на боковій поверхні анодерми, потрібне ендоскопічне та рентгенологічне обстеження товстого кишечника.

Будь-яка анальна тріщина, що локалізується не на передній чи задній ділянці заднього проходу, потребує підвищеної уваги. Так можуть проявляти себе пухлини, геморой, сифіліс, нориці, хвороба Крона з ураженням нижніх відділів товстого кишечника.

Буде помилкою лишити процес без уваги та сподіватися на спонтанне закриття анальної тріщини: такі випадки часто призводять до розвитку хронічного процесу. У такому разі розрив глибшає, набуває характеру трофічної виразки. Дефект тканин глибокий, краї припідняті (сторожовий пагорб), пошкоджуються судини, при огляді, в дні виразки видно м’язові волокна сфінктера.

Лікування гострої анальної тріщини:

• харчування з виключенням алкоголю, гострих, пряних, кислих та солоних страв;
• адекватний питний режим, щоби людина не відчувала спраги;
• на 10–14 днів призначаються очисні клізми замість фізіологічної дефекації;
• ректальні свічки та креми з протизапальними властивостями.

Лікування хронічної анальної тріщини консервативними методами вважається малоперспективним. Однак у якості пробної терапії можуть призначатися:

• усунення головної причини тріщин (лікування закрепів, сексуальний спокій тощо);
• розслаблення сфінктера теплими лікувальними ванночками, свічками, кремами, введенням ботулотоксину;
• знеболення, боротьба з головним симптомом анальної тріщини.

У випадку невдачі консервативного підходу, лікарі клініки вдаються до оперативних втручань:

1. Анальна дилатація за допомогою спеціального балона з повітрям.
2. Бокова (латеральна) внутрішня сфінктеротомія закритим або відкритим способом.
3. Пластика дефекту епітелію шкірним клаптем.
4. Резекція виразки з наступним загоєнням первинним чи вторинним натягненням.
5. Імплантація в дефект власної жирової тканини пацієнта.
6. Електростимуляція нервових корінців крижових нервів.
7. Процедури лазерного опромінення пошкоджених ділянок.

Консервативні методики, за умови професійного застосування, швидко усувають симптоми гострої анальної тріщини та сприяють її загоєнню. Хірургічне лікування хронічних дефектів, котрі супроводжуються травмуванням тканин, можуть призводити до небажаних наслідків.

Зрідка, після хірургічного лікування тріщин прямої кишки, виникають ускладнення:

• анальні кровотечі;
• рецидиви патологічного процесу;
• недостатність анального сфінктера з нетриманням кала;
• періанальні абсцеси;
• рубцеві стенози анального отвору.

Достеменно невідомо, чому виникають такі пошкодження. Тому єдине, що можна порадити – уникати чинників ризику:

• відмовитися від анального сексу;
• користуватися м’яким туалетним папером;
• харчуватися регулярно та збалансовано для запобігання закрепам;
• пити вдосталь рідини;
• спорожнювати кишечник, щойно до цього виникає бажання;
• забезпечити адекватну віку фізичну активність, уникати гіподинамії, сидячого способу життя чи роботи.

• делікатне та професійне медичне обслуговування;
• доступ до сучасних діагностичних та лікувальних методик;
• кваліфікація і досвід лікарів, що сприяє вибору оптимального режиму лікування;
• докладні інструкції з лікування в домашніх умовах та запобігання ускладненням, рецидивам.